Шановні представники органів державної влади!

Шановні представники фахових медичних спільнот та спільнот з психічного здоров’я!

Шановні колеги!

Вважаємо, що в умовах сьогодення активна охорона психічного здоров’я як населення так і медичних працівників є не меншою необхідністю, ніж протиепідемічні заходи, які впроваджені по всьому цивілізованому світу. Наслідки людських та економічних втрат спричинених пандемією, разом із тривожною, депресивною симптоматикою, гнівними емоціями та іншими симптомами будуть супроводжувати нас і після подолання інфекційної загрози.

Про це говорять найвідоміші вчені та практики з психічного здоров’я, пишуть найбільші професійні організації, окремі прояви вже спостерігаються в випусках новин та на власному досвіді фахівців Асоціації.

І без пандемії один із чотирьох дорослих має певні проблеми з психічним здоров’ям, один із п’яти працівників — в анамнезі певний психологічний стан, згідно з доповіддю Всесвітньої федерації охорони психічного здоров’я (WFMH, 2017), до 10% працюючого населення припиняють роботу через депресію. В дослідженні останніх років, яке проводилось за ініціативи ВООЗ, було продемонстровано, що на кожен долар США, вкладений в розширення доступу до послуг з лікування поширених порушень психічного здоров’я, отримуємо підвищення продуктивності праці до 4 долари США у вигляді більш високого рівня здоров’я і підвищеної продуктивності працівників. (про це зокрема писало і Міністерство охорони здоров’я України https://moz.gov.ua/article/news/75-ljudej-scho-strazhdajut-na-gliboku-depresiju-ne-otrimujut-adekvatnogo-likuvannja)

Всесвітня федерація психічного здоров'я (WFMH) на минулому тижні звернулась до всіх країн та їхніх урядів з проханням забезпечити розробку національних планів психічного здоров’я з метою керування наслідками для психічного здоров'я, які виникають через глобальну надзвичайну ситуацію з коронавірусом. (https://wfmh.global/mental-health-and-covid-19-appeal/ ) Федерація в своєму зверненні зазначає відомий факт, який має лежати в основі і нашої національної системи охорони здоров’я: психічне здоров'я є дорогоцінністю і національним надбанням, і йому слід надавати високого пріоритету так само, як фізичному здоров'ю.

Далі хочемо привести вільний адаптований переклад частини цього звернення, яке ми повністю підтримуємо:

«Зараз  багато країн зазнають безпрецедентного впливу спалаху COVID-19. Ситуація стала страшною, і ми шукаємо вакцину для запобігання зростання кількості інфікованих та зупинки втрат тисяч людей. У багатьох постраждалих країнах на сьогодні всі послуги з охорони здоров’я знаходяться в ситуації величезного стресу та надзвичайних викликів, тоді як потреба в охороні психічного здоров'я та психосоціальній підтримці людей продовжує зростати, як серед тих, хто вже користується цими послугами, так і серед громадян, які мають непереборний рівень стресу. Усі страждають, і ніхто не уникає впливу на психічне здоров’я, в тому числі фахівці, які працюють на передовій надання допомоги, але страждають мовчки.

Ми знаємо, що підхід "немає здоров'я без психічного здоров'я", був  заявлений Всесвітньою організацією охорони здоров'я багато років тому. Всесвітня федерація психічного здоров'я уявляє собі світ, в якому психічне здоров'я є реальністю для всіх людей і де державна політика та програми відображають величезну важливість психічного здоров'я в житті людей. Місія Світової федерації психічного здоров'я - сприяти просуванню поінформованості про психічне здоров'я, попередженню психічних розладів, адвокації та використанню найкращих практик втручань, орієнтованих на одужання в усьому світі.

Безсумнівним є те, що нинішня надзвичайна ситуація з COVID-19 матиме тривалі наслідки, зокрема для психічного здоров'я всіх людей, призводячи до вражаюче посиленого рівня стресу у населення. З іншого боку, падіння рівня надання послуг, їх скорочення, дефіцит персоналу, що вже є наслідком економічної кризи, ставлять психічне здоров’я на нижні щаблі списку пріоритетів у галузі охорони здоров’я.

Викликає велике занепокоєння психічне здоров'я осіб у яких перед пандемією спостерігались психічні порушення та розлади. Вони є одними з найбільш вразливих до зараження груп людей та можуть не мати доступу до належної інформації та медичної допомоги. Їхні права, безпека, захист знаходяться в стані ризику. Більше ніж будь коли раніше, вони можуть бути забутими, знехтуваними та зазнати додаткових страждань через брак служб психічного здоров’я, які працюють у громадах. Скорочення коштів, перенаправлення персоналу до інших служб, перепрофілювання існуючих психіатричних установ на виконання невідкладних функцій у протидії спалаху коронавірусу - це деякі з факторів, які викликають серйозне занепокоєння.

Є непоодинокі приклади психіатричних лікарень, які були перетворені на відділення COVID-19, в той час як впроваджені суттєві обмеження доступу людей до громадських центрів та закладів психічного здоров'я, які в деяких регіонах були закриті. Амбулаторні послуги обмежуються лише надзвичайними ситуаціями, ще більше обмежуючи доступність до отримання послуг. Лише невелика кількість мобільних команд досі працюють у громадах для надання допомоги людям з певними психосоціальними потребами та соціальними пріоритетами. У багатьох житлових приміщеннях, особливо для людей з обмеженими можливостями та вразливих груп людей, спостерігаються спалахи інфекції. У багатьох країнах у цих закладах можливість для самоізоляції заражених осіб є незначною чи взагалі відсутньою через обмежений простір.

Виникла сильна нестача реабілітаційних втручань, заходів з соціалізації та дитячих садків. Послуги особистої підтримки, домашньої та освітньої допомоги, що здійснюються в основному громадськими організаціями, сповільнилися або повністю припинилися через відсутність інноваційних віддалених сервісів з охорони психічного здоров’я.

Як наслідок, люди з психічними розладами, які потребують "більш пильної" допомоги, найбільше потерпають від "фізичного дистанціювання"

…

Багато людей є самотніми і безпорадними або такими що опиняються за межею бідності чи проживають в сильно перевантажених общинах, де самоізоляція практично неможлива, тим самим збільшуючи свою незахищеність перед вірусом. Велика частина бездомних людей можуть загинути, оскільки багато природних систем їх підтримки більше не доступні.

Соціальний вплив вірусу на країни з низьким і середнім рівнем доходу, де надання послуг з психічного здоров'я завжди обмежене, має викликати занепокоєння.

Люди з важкими психічними захворюваннями, які проживають у таких місцях, як психіатричні лікарні, будинки престарілих, будинки соціального обслуговування, виправні установи та інші установи, піддаються небезпеці, оскільки ці місця стають більш небезпечними та забезпечують менший захист від зараження вірусом. Вони відносяться до групи високого ризику, оскільки багато хто приймає медикаменти під наглядом і, ймовірно, страждає від інших фізичних розладів, а люди з когнітивними вадами не знають, як уникнути зараження чи його поширення, оскільки інформація про пандемію не була інтерпретована у легкому для читання чи усного розуміння.

Іншою групою, яка викликає занепокоєння, є соціально незахищені групи населення та мігранти, які проживають у спеціальних центрах та таборах. Вони потребують психосоціальної підтримки та захисту здоров'я, а також змогу забезпечувати свої первинні потреби. Заходи, які зазвичай активуються під час катастроф, такі як табори годування та харчові пайки, не завжди відкриваються у всіх країнах під час боротьби з коронавірусом. Людей, які страждають через відсутність доступу до їжі, говорять про те, що вони помруть від голоду, перш ніж померти від вірусу.

Тому ми наполегливо закликаємо до проактивних дій та заходів спрямованих на психічне здоров'я, фізичне здоров'я, а також соціальні потреби усіх під час цієї кризи. Ми вважаємо, що для всіх країн, особливо для тих, хто бореться з найважчими наслідками пандемії, важливо не тільки зосередити увагу на медичних аспектах COVID-19, але й терміново визначити пріоритет усіх психосоціальних та економічних потреб та вирішувати це питання використовуючи розум, співчуття та навички. Ми закликаємо негайно імплементувати та використовувати план невідкладної допомоги щодо психічного здоров’я. Ми вважаємо, що уряд зобов'язаний передавати централізовані основні вказівки службам та широкому загалу населення.

Ще до того, як відбулася поточна пандемія, Всесвітня організація охорони здоров'я у поточному проекті оновленого Глобального плану дій (2020-2030 рр.) додала конкретну мету, що стосується «Психічного здоров'я в надзвичайних ситуаціях гуманітарної допомоги». Серед дій нового плану дій ВООЗ психічне здоров'я має обов’язково входити до напрямків дій  національних комітетів з надзвичайних ситуацій.»

Мусимо відмітити, що в нашій державі не спостерігаються активні дії та загальнодержавні програми підтримки психічного здоров’я населення та медичних працівників в умовах протистояння пандемії. Навпаки, відбуваються масові скорочення медичного персоналу, зокрема психологів, в психіатричних стаціонарах. Зі зменшенням кількості працівників багато людей, що мають тяжкі психічні розлади ризикують залишитися без елементарної підтримки, а кваліфіковані працівники з багаторічним стажем будуть змушені або шукати роботу за кордоном, або перекваліфіковуватись чи міняти спеціальність. А це значні втрати для системи охорони здоров’я вцілому.

Всесвітня федерація психічного здоров’я також оприлюднила свій погляд на основні пріорітети, які слід виокремити в сучасних умовах:

1. Прийняти «Whole of Society approach» (загальносуспільний підхід), як зазначено у Проміжному брифінгу, що стосується психічного здоров’я та психосоціальних аспектів спалаху COVID-19 (розроблений Референтною групою IASC з питань психічного здоров’я та психосоціальної підтримки), що включає та координує всі існуючі компоненти та ресурси для систем психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, картографування, надання керівництв та базових тренінгів;
2. Забезпечити керівництвами  щодо психічного здоров'я та психосоціальної підтримки медичних працівників, керівників закладів охорони здоров’я, вихователів, які доглядають за дітьми, людей похилого віку, людей, що знаходяться в ізоляції, та членів громадськості загалом;
3. Залучити громади: допомогти населенню подолати неприємності, тривогу, невпевненість, смуток та горе, що спричиненими пандемією; врівноважувати та інтегрувати професійні втручання з участю громади з позиції солідарності та турботи; посилити загальне відчуття належності до громади;
4. Надати людям з потребами в сфері психічного здоров'я таку ж якість інформації щодо обізнаності та профілактики COVID-19, яка надається всім громадянам, де б вони не були, вдома чи в установі. Вони мають однакову потребу в інформації і потребують додаткової підтримки у випадку інфікування;
5. Посилити роль первинної медичної допомоги у захисті та гарантуванні попередження хвороби, надавати допомогу якнайкращими шляхами догляду, включаючи захист психічного здоров'я;
6. Забезпечити психіатричну допомогу та психосоціальну підтримку людям із важкими психічними захворюваннями, які знаходяться під ризиком опинитися в ситуції занедбаності, в тій же мірі, як і під загрозою інфікуватися;
7. Посилити допомогу, що забезпечується громадою, з використанням різних форм домашньої підримки та догляду, зокрема за допомогою мультидисциплінарного та багатосекторного підходу одночасно із найвищим рівнем обережності та захисту як користувачів  системи психічного здоров'я, так і персоналу;
8. Об’єднати ресурси необхідні для підтримки психічного здоров'я та подолати їх роздрібленість, сприяти міжсекторним напрямкам у сфері громадського психічного зоров’я та сектору соціальних служб для всебічного реагування на потреби у догляді та допомозі;
9. Залучити зацікавлені організації, особливо ті, що пов’язані з  людьми що мають власний досвід чи займаються опікою, з метою збору потреб, що виникають, для визначення необхідних послуг та дій, а також на всіх етапах координації та прийняття рішень;
10. Захищати людей з важкими психічними захворюваннями, людей які перебувають в лікарнях, в'язницях, притулках, будинках престарілих та інших спеціальних установах, забезпечити загальний догляд та профілактику захворювання на COVID-19, уникаючи порушень прав людини; створити альтернативне житло там де заклади заповнені;
11. Організовувати гуманітарну допомогу та оперативне реагування на основні потреби (їжа, притулок, одяг, ліки) для всіх людей, які постраждали та живуть у бідності, і, зокрема, для тих осіб із психічними захворюваннями, які бне мають житла, безробітні та соціально позбавлені цих основних потреб;
12. Підтримати волонтерський сектор, некомерційні організації, соціальні підприємства та кооперативи, які особливо страждають від закриття своїх програм та послуг, шляхом прямих економічних втручань та спеціальних проектів;
13. Підтримати сім’ї, які не можуть самостійно здійснювати соціальний захист в надзвичайних ситуаціях, та активно контролювати повсякденні умови їх життя для запобігання домашнього насильства над жінками, дітьми та іншими членами сім’ї;
14. Побудувати систему послуг через Інтернет або телефон, щоб зв’язуватися з людьми, спілкуватися та взаємодіяти з ними, щоб підтримувати контакти, як це пропонується в службах електронного психічного здоров’я; забезпечити доступ до телемедицини для амбулаторних лікарів, які вже займаються наданням допомоги, щоб забезпечити постійне спостереження та запобігти рецидивам у пацієнтів з хронічними захворюваннями;
15. Створити мережу місцевих програм допомоги для першого контакту, активного слухання та підтримки, підключаючи різноманітні організації, волонтерів чи навіть приватних спеціалістів, послідовно організовуючи їх шляхом встановлення національних номерів безкоштовних телефонів.

Асоціація вважає за необхідне додати до переліку ще декілька пунктів, про який у зверненні WFMH не згадувалося чи йшлося лише в загальному контексті:

• Невідкладне унеможливлення скорочення кількості фахівців з психічного здоров’я у системі охорони здоров’я та здійснення заходів щодо збільшення їх чисельності;
• Забезпечення створення цілісної системи охорони психічного здоров’я та надання Міністерству охорони здоров’я функцію координації цієї системи;
• Вдосконалення нормативного забезпечення підготовки та діяльності фахівців з психічного здоров’я
• Створення належних умов для роботи медичних працівників, оскільки ці категорії фахівців є вразливими не лише до інфікування коронавірусом, а і щодо професійного вигорання, депресій, тривожних розладів, залежностей тощо, і потребують належної підтримки.
• Здійснення комплексних заходів, щодо підвищення мотивованості цих працівників (фінансові, соціальні, адміністративні тощо)
• Забезпечення можливості отримання психологічної підтримки для медичного персоналу в кожному закладі охорони здоров’я, що надає допомогу хворим на COVID-19;
• Забезпечення можливості медико-психологічної реабілітації для медичного персоналу у закладах санаторно-курортного типу.

Переконані, що завдяки впровадженню загальнодержавної системи ефективних дій в умовах пандемії система психічного здоров’я здатна забезпечити достатню підтримку психічного здоров’я всіх громадян, а особливо наших медичних працівників та працівників інших служб, що приймають участь у подоланні пандемії SARS-COV-2.