Підготовка до впровадження спеціальності "лікар-психолог" тривала чотири роки – з 1997 по 2001 і стала досить складним процесом. За цей час було розроблено і прийнято пакет документів та рішень, спеціальність „медична психологія” введена в перелік лікарських спеціальностей, посада „лікар-психолог” затверджена у закладах охорони здоров’я, отримана ліцензія на провадження освітньої діяльності з напряму „медична психологія”.

Ідея готувати лікарів-психологів, які можуть надавати як психологічну, так і медичну допомогу, виникла в зв’язку з тим, що сучасні умови життя, постійна напруга, стреси, самі по собі є психогенними факторами, що спричиняють душевні і тілесні захворювання. Хочу відмітити, що у психолога і психіатра різні предмети діяльності. Психіатр має справу з хворою психікою – порушенням мислення та емоційно-вольової сфери. А пацієнт медичного психолога – психічно здорова людина, особливий психічний стан якої пов'язаний з хворобою тіла.

На факультетах медичної психології майже у повному обсязі викладаються медичні дисципліни. Їх скорочено лише на 15-20 % і за рахунок цього введені психологічні дисципліни: загальну психологію, психологію спілкування, конфлікту, соціальну, вікову, генетичну, медичну, нейропсихологію, психотерапію тощо. Вивчити душу людини, її переживання при різних захворюваннях за рік не можна. Психологічні портрети хворих, наприклад на інфаркт міокарда, виразкову хворобу, цукровий діабет дуже відрізняються. А коли паралельно з медичними дисциплінами студент отримує знання психології, ми маємо фахівця, який знає і душу і тіло. Ось чому не можливо просто довчити звичайних лікарів чи класичних психологів. Класичні психологи займають іншу нішу в суспільстві. Їх готують для навчально-виховних закладів Міністерства освіти і науки України, для роботи зі спортсменами тощо. Для Міністерства охорони здоров’я України потрібно спеціально готувати лікарів-психологів. Наприклад, коли на місце якогось природного катаклізму чи великої катастрофи виїде класичний психолог, максимум, що він зможе зробити – це заспокоїти людей. А медичний психолог, який знає тілесну організацію людини і володіє психологічними методиками, в подібних ситуаціях зможе надати першу лікарську допомогу і повернути людину в стан душевної рівноваги.

У повсякденному житті місце лікаря-психолога у звичайній лікарні, насамперед у хірургічному відділенні. Допомога медичного психолога необхідна пацієнту хірургічного профілю і в доопераційний, і в післяопераційний періоди щоб пережити цей свій стан і вийти з нього, а не увійти ще глибше у свою хворобу. Знайдеться робота для медичного психолога і в ендокринологічних відділеннях. Відомо, що для хворих на цукровий діабет характерна надмірна дратівливість, тривожність, швидка стомлюваність, але всі ці симптоми підлягають психологічній корекції. У пологових будинках медичний психолог може зняти до пологовий або післяпологовий психоз. Є пацієнти, в яких перебіг вищих психічних функцій потребує не медикаментозного втручання, а якогось діалогу, тож робота для лікаря-психолога знайдеться і в терапевтичних та інших відділеннях. 

Медичний психолог повинен мати необхідний мінімум знань з тієї галузі медицини, до якої належить хворий, з яким він працює, мати уявлення про методи діагностики та лікування цієї категорії хворих. Завдяки цьому вже на діагностичному етапі він допоможе зняти гострий емоційний стрес, викликаний встановленим діагнозом чи здогадками про нього. У період стаціонарного лікування допомога лікаря-психолога необхідна, щоб подолати депресивні реакції на хворобу і лікування, повернути інтерес до життя, всіма засобами націлити пацієнта на одужання.

Сучасні лікарі в питаннях медичної етики та деонтології, на жаль, поступаються звичайному земському лікарю, бо ніхто не вміє спілкуватись з хворим і його родичами. Тому лікарі-клініцисти повинні йти в парі з лікарями-психологами, щоб медичний психолог міг встановити контакт з клініцистом і разом з ним розбирати ту чи іншу хворобу конкретної людини.

Практичного досвіду контакту хворого з лікарем-психологом в нас ще немає, адже ми готуємо лише перший випуск, але посади вже введені. На мою думку лікар-психолог, котрий знає особливості перебігу хвороби і володіє методиками виведення людини з пригніченого стану, буде підключатися до процесу лікування як консультант  на запрошення палатного лікаря.

Я вважаю, що лікарі-психологи повинні бути в кожній лікарні і поліклініці. Думаю з часом так і буде, а бажаючих здобути цю спеціальність, судячи з великого конкурсу на наш факультет, вистачає.

Академік НАПН України, професор С.Д.Максименко