№

Текст проекту наказу

Зауваження та  пропозиції з поясненнями

психотерапевтична допомога (психотерапія) – цілісне, свідоме та планомірне лікування психічних та поведінкових розладів^1,2 за допомогою наукових³ психотерапевтичних методів (методів психотерапії) через взаємодію між однією чи кількома особами, які потребують лікування² (далі – особи), та одним чи кількома надавачами психологічної або психотерапевтичної допомоги (у тому числі із застосуванням засобів дистанційного спілкування, якщо особиста взаємодія не є доступною);

1. Відповідно до ст.3 Основ законодавства України про охорону здоров'я лікування є складовою частиною медичної допомоги, яка відповідно до ст.33 надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.
2. Відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу, лікування осіб які страждають на психічні розлади є складовою частиною психіатричної допомоги (ст.1.), а встановлення діагнозу психічного розладу, є виключно компетенцією лікаря-психіатра
3. Відповідно з загальновідомим визначенням - науко́вий ме́тод — сукупність методів встановлення параметрів, структури, інших характеристик досліджуваних об'єктів. Таким чином науковий метод не може використовуватися з метою лікування

надавач психологічної допомоги ¹– особа з вищою освітою другого (магістерського) рівня³ у галузі знань «Соціальна робота», «Освіта/Педагогіка»⁶ або зі спеціальностей «Медсестринство»⁵, «Психологія»², «Медицина»⁵, «Медична психологія»², «Фізична терапія, ерготерапія»⁵, «Філософія»⁶ (для надавачів психологічної допомоги, що застосовують психоаналітичний метод), яка пройшла додаткове навчання психологічній допомозі (відповідно до вимог, визначених законодавством)⁴;

1. Відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту» нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти визначається Стандартами вищої освіти які визначають зміст освітніх програм вищої освіти. Перераховані галузі знань суттєвим чином різняться за змістом освітніх програм (зокрема по дисциплінам з психічного здоров’я) та за тривалістю навчання. Таким чином об’єднання їх в один ряд викликає суттєві неузгодження з законами та нормативними актами у сфері освіти.
2. Компетентності (результати освіти) магістра за спеціальностями 053 «Психологія» та 225 «Медична психологія» є достатніми для надання психологічної допомоги без додаткового навчання.
3. Відповідно до ст.5 Закону України «Про вищу освіту» Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв’язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Таким чином незрозумілою є норма неможливості особам з освітою першого рівня надавати психологічну допомогу.
4. Відповідно до п.3 ст.18 Закону України «Про освіту» Складниками освіти дорослих є: післядипломна освіта; професійне навчання працівників; курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації; безперервний професійний розвиток; будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою. Таким чином обов’язково слід передбачити в якій формі має проходити додаткове навчання
5. В галузі знань 22 «Охорона здоров’я» є спеціальності 228 «Педіатрія», 229 «Громадське здоров’я». За умови включення в надавачі психологічної допомоги спеціальностей «Медсестринство», «Медицина», «Фізична терапія, ерготерапія» необхідним є включення і цих двох спеціальностей.
6. Відсутня доцільність включення всіх спеціальностей галузі знань «Освіта/Педагогіка» та спеціальності «Філософія». На нашу думку, ці спеціальності можуть надавати психологічну допомогу виключно після перекваліфікації (здобуття другої вищої освіти)

надавач психотерапевтичної допомоги¹ – особа з вищою освітою другого (магістерського) рівня у галузі знань «Соціальна робота», «Освіта/Педагогіка» або зі спеціальностей «Медсестринство», «Психологія», «Медицина», «Медична психологія», «Фізична терапія, ерготерапія», «Філософія» (для психоаналітично-орієнтованих психотерапевтів та психоаналітиків), яка пройшла додаткове навчання конкретному методу психотерапії згідно зі стандартами та за освітніми програмами відповідних міжнародних фахових спільнот й організацій², які мають відповідні освітні стандарти та стандарти акредитації фахівців для використання методів психотерапевтичної допомоги, список яких наведено у додатку до цього Порядку (далі – Перелік)³, або за програмами, акредитованими цими організаціями, що підтверджується сертифікатом відповідної організації та/або наявністю особи у її реєстрі (чи сертифікатом та/або наявністю у реєстрі української організації, акредитованої міжнародною організацією);

1. Відповідно до ст.3 Основ законодавства України про охорону здоров'я здоров'я - стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад. Відповідно вплив на психічний компонент здоров’я є надзвичайно важливим і може мати наслідки для здоров’я в цілому (в тому числі, щодо фізичного благополуччя. А відповідно особа, що чинить вплив на психічне здоров’я в процесі своєї підготовки зобов’язана отримати необхідні знання та навички з  анатомії та фізіології, нейронаук, пропедевтики охорони здоров’я. Ці знання та навички не входять до змісту освітніх програм більшості представлених галузей знань та спеціальностей, тоді як і програми післядипломного навчання більшості відповідних міжнародних фахових спільнот й організацій також їх не містять, оскільки базуються на цих знаннях та навичках отриманих на додипломному рівні.

Таким чином, створюється загроза негативного впливу на стан здоров’я особами, що без належних знань та навичок зможуть застосовувати методи психотерапевтичного впливу.

2. Відповідно до п.3 ст.18 Закону України «Про освіту» Складниками освіти дорослих є: післядипломна освіта; професійне навчання працівників; курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації; безперервний професійний розвиток; будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою. Враховуючи важливість якісної підготовки психотерапевтів та необхідність подальшого внесення цієї професії до Державного класифікатору професій, формою підготовки психотерапевтів має бути або спеціалізація, або перепідготовка в структурах які пройшли відповідне ліцензування, а не лише мають акредитацію програми від міжнародної фахової спільноти
3. Наведений порядок міжнародних фахових спільнот й організацій не містить критеріїв та принципів відбору таких організацій. Таким чином, фахівцям і фаховим спільнотам в Україні не є зрозумілим, чому туди включені одні організації (переважно Європейські), але не включені інші, що мають потужні та перевірені роками освітні стандарти та стандарти акредитації фахівців, зокрема організації з Сполучених Штатів Америки чи азіатських країн. Це містить корупційні загрози, обмежує розвиток напрямків, не наданих чи недостатньо представлених  у європейських асоціаціях,  обмежує надавачів у виборі напрямків, гальмує розвиток різних напрямків та вільну конкуренцію, обмежує клієнтів і пацієнтів у виборі надавачів лише певних напрямків.

3. Головним завданням надавача психологічної та психотерапевтичної допомоги є забезпечення населення комплексними та інтегрованими послугами зі всебічної, безперервної й орієнтованої на особу допомоги, спрямованої на задоволення потреб населення у відновленні та збереженні психічного здоров’я, попередження розвитку психічних та поведінкових розладів, зменшення потреби у госпіталізації та покращення якості життя.

3. Головним завданням надавача психологічної та психотерапевтичної допомоги є забезпечення населення комплексними та інтегрованими послугами зі всебічної, безперервної й орієнтованої на особу допомоги, спрямованої на задоволення потреб населення у відновленні та збереженні психічного здоров’я, попередження розвитку психічних та поведінкових розладів, зменшення потреби у госпіталізації або скорочення її тривалості та покращення якості життя.

4. Організація та надання послуг з психологічної та психотерапевтичної допомоги ґрунтується на принципах:

Відповідно КОНЦЕПЦІЇ розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року , що допомога, яка здійснюється з метою покращення психічного здоров’я і підвищення якості життя осіб з психічними та інтелектуальними порушеннями, буде базуватися на принципах доказовості, поваги до гідності людини, дотримання основоположних прав людини та громадянина, застосовування мультидисциплінарного підходу, сприяння підвищенню рівня життєдіяльності осіб із психічними та інтелектуальними порушеннями, включення їх до соціальних спільнот, здійснення профілактики ускладнень та доступності.

Тому нормативно-правовий документ нижчого рівня має відповідати документу вищого рівня.

доступності, що передбачає мінімальну втрату часу для її отримання;

Доступність - принцип організації та діяльності системи охорони психічного здоров’я ,сутність

якого полягає у відсутності територіальних, фактичних і юридичних чи інших перешкод для звернення за отриманням психологічної чи психотерапевтичної допомоги

безпечності, що полягає у наданні послуг у спосіб, що мінімізує ризики завдання шкоди особі, у тому числі тієї, якій можна запобігти, а також зменшує можливість фахових помилок;

Даний проект не здатен забезпечити виконання даного принципу через причини описані вище та відсутності механізму контролю за діяльністю надавачів психологічної та психотерапевтичної допомоги.

Одним з варіантів вирішення є ліцензування організацій, що надають послуги з підготовки надавачів та вправадження Єдиного реєстру надавачів психологічної та психотерапевтичної допомоги.

результативності, що проявляється у досягненні найкращих результатів через надання послуг на основі наукових знань та принципів доказової медицини;

Принципи доказової медицини, у існуючому вигляді не можуть бути використані для оцінки результативності психотерапевтичного та психологічного впливу.

своєчасності, що передбачає отримання допомоги відповідно до встановлених термінів, передбачених новими клінічними протоколами медичної допомоги;

Існуючі на сьогодні клінічні протоколи медичної допомоги не містять термінів надання психологічної/психотерапевтичної допомоги, а враховуючи, що психологічна допомога надається в разі складних життєвих

обставин, психосоціальних, емоційних, поведінкових та інших складнощів – то розробка таких клінічних протоколів взагалі є малоймовірною.

5. Цілями психотерапевтичної допомоги є:

- оцінка стану психічного здоров’я особи, психічних та поведінкових розладів¹;

- лікування психічних і поведінкових розладів та їх профілактика²;

- сприяння адаптації, реадаптації та реабілітації осіб, які мали/мають психічні чи поведінкові розлади.

1. оцінка стану психічного здоров’я особи, психічних та поведінкових розладів є складовою психологічної діагностики, а встановлення діагнозу психічного розладу - виключна компетенція лікаря-психіатра;

2. Лікування психічних розладів є складовою частиною медичної допомоги та може надаватися лише медичними працівниками;

3. Ціллю психотерапії має бути не сприяння, а власне адаптація, реадаптація та реабілітація осіб

7. Психотерапевтична допомога надається у вигляді застосування методів психотерапії, психологічних втручань низької інтенсивності, включених до галузевих стандартів медичної допомоги, відповідно до яких здійснюється лікування особи, 4 згідно з Методикою розробки та впровадження медичних стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313.

Лише невелика частина запропонованих у проекті наказу напрямків психотерапії може бути включена до галузевих стандартів медичної допомоги, відповідно до яких здійснюється лікування особи, відповідно до запропонованої Методики.

10. Надавати першу психологічну допомогу можуть особи, які пройшли неформальне навчання першій психологічній допомозі за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я без вимог до їх освітнього рівня.

З тексту незрозуміло, яку форму матиме неформальне навчання та чим посвідчується факт його проходження.

11. Застосовувати методи психотерапевтичного впливу можуть лише особи, які відповідають визначенню надавача психотерапевтичної допомоги, зазначеному в пункті 2 цього Порядку.

1. Зауваження до цього пункту дублюють зауваження до п.2.

2. Не визначено, яким чином і яким органом може бути здійснена перевірка відповідності особи даним вимогам, а також відсутні заходи покарання за неправомірне їх використання