Міністерство охорони здоров’я України
Вельмишановні колеги!
Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація лікарів-психологів» є єдиною загальнодержавною професійною громадською організацією лікарів-психологів і фахівців з психічного та громадського здоров’я та представники якої входили до робочої групи зі створення чинної КОНЦЕПЦІЇ розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року.
Фахівці асоціації ретельно опрацювали проект Наказу Міністерства охорони здоров’я України "Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу" та надаємо наші пропозиції та зауваження. Враховуючи важливість питання, що розглядається в даному проекті та відкритість діяльності нашої організації, цей лист носить публічну форму. При цьому звертаємо увагу, що використання наведеної в ньому інформації третіми особами можливе виключно за умови посилання на першоджерело.
В сучасних умовах, зокрема під впливом боротьби з пандемією СOVID -19, системи охорони психічного здоров’я у всьому світі знаходяться під пильною увагою, а посадовці найбільших всесвітніх організацій (ООН, ВООЗ, Світова федерація психічного здоров’я та інші) звернулися до голів держав та урядів максимально сприяти розвитку послуг у сфері психічного здоров’я.
Тому даний проект Наказу є надзвичайно актуальним та своєчасним, а ідеї, що лежать в його основі, є прогресивними та необхідними для впровадження в нашій державі, а саме:
- забезпечення на державному рівні системи застосування методів психологічної і психотерапевтичного впливу на засадах доказової медицини та на основі підтвердження їх надійності та доведеності;
- забезпечення підвищення рівня освіти фахівців у сфері охорони психічного здоров’я у відповідності до сучасних світових стандартів, впровадження доказових форм психотерапії та інших психосоціальних втручань;
- підготовка фахівців за міжнародними стандартами та виведення психотерапії на сучасний світовий рівень;
- посилення ролі громадського сектору та визнання ролі фахових асоціацій у сфері охорони психічного здоров’я.
Однак вимушені констатувати, окрім того, що у запропонованій редакції не можлива якісна реалізація вищевказаних підходів, текст проекту вступає у прямі протиріччя з діючим законодавством України, містить корупційні загрози та ймовірні шляхи ще більшого розбалансування в системі охорони психічного здоров’я: проект вступає в розріз з Конституцією України, оскільки обмежує права підготовлених фахівців, не відповідає чинним Законам України, Постановам Уряду, наказам міністерств, стандартам вищої освіти та кваліфікаційним характеристикам, обмежує розвиток напрямків, не наданих у європейських асоціаціях (Методики США, країн Азії), обмежує фахівців у виборі напрямків психотерапії, обмежує клієнтів і пацієнтів у виборі надавачів лише певних напрямків чим гальмує розвиток різних напрямків психотерапії та не стимулює українських психологів розвивати свої напрямки, і таким чином суперечить ідеї про більшу доступність психічного здоров'я. Окрім цього, після перехідного періоду проект здатен призвести до потенційної втрати роботи багатьма психологами, лікарями-психологами та лікарями-психотерапевтами.
Посилення ролі закладів та організацій неформальної освіти без налагодженої системи контролю має ризик стати причиною зниження якості освіти надавачів психотерапевтичної допомоги, а відповідно знизити і рівень надання таких послуг та містить корупційні ризики та загрозу створення олігополії в даній сфері, про що зокрема свідчать неясно прописані критерії та терміни включення міжнародних організацій до запропонованого переліку.
На наш погляд, недостатньо прописані відмінності між психологічним консультуванням і психотерапією, а ряд інтервенцій, що мають науково доведену ефективність і рекомендовані до застосування (в т.ч. європейськими гайдлайнами), але не акредитовані європейськими спільнотами (напр., когнітивна реабілітація) підпадають під визначення психологічного консультування і таким чином не можуть практикуватися в Україні, як методи психотерапії, порушуючи таким чином принцип вільної конкуренції. Детальний аналіз та пропозиції до проекту наведені в таблиці Додатку.
Виходячи з вищезазначеного, Українська асоціація лікарів-психологів надає свої зауваження (додаток до листа) та звертається з пропозицією:
- Призупинити громадське обговорення та подальше просування даної редакції проекту Наказу Міністерства охорони здоров’я України "Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу".
- Створити при Міністерстві охорони здоров’я України робочу групу з розвитку психічного здоров’я, до якої запросити членів групи експертів Міністерства охорони здоров’я України за напрямком «Психічне здоров’я», представників психологічних наукових інститутів, представників роботодавців, пацієнтських організацій та крупних професійних громадських об’єднань у напрямку психічного здоров’я.
- Доручити робочій групі з напрацювати нову редакції Наказу, а також спільно з відповідними підрозділами законодавчої та виконавчої влади розробити проекти змін до відповідних Законів України, Постанов уряду та Наказів міністерств та відомств, стандартів вищої освіти.
З повагою
Президент УАЛіП,
к.мед.н. Богдан БОЖУК
Додаток
до Листа № 3/06-20 від 18.06.2020р.
№ |
Текст проекту наказу |
Зауваження та пропозиції з поясненнями |
|
психотерапевтична допомога (психотерапія) – цілісне, свідоме та планомірне лікування психічних та поведінкових розладів1,2 за допомогою наукових3 психотерапевтичних методів (методів психотерапії) через взаємодію між однією чи кількома особами, які потребують лікування2 (далі – особи), та одним чи кількома надавачами психологічної або психотерапевтичної допомоги (у тому числі із застосуванням засобів дистанційного спілкування, якщо особиста взаємодія не є доступною); |
|
|
надавач психологічної допомоги 1– особа з вищою освітою другого (магістерського) рівня3 у галузі знань «Соціальна робота», «Освіта/Педагогіка»6 або зі спеціальностей «Медсестринство»5, «Психологія»2, «Медицина»5, «Медична психологія»2, «Фізична терапія, ерготерапія»5, «Філософія»6 (для надавачів психологічної допомоги, що застосовують психоаналітичний метод), яка пройшла додаткове навчання психологічній допомозі (відповідно до вимог, визначених законодавством)4; |
|
|
надавач психотерапевтичної допомоги1 – особа з вищою освітою другого (магістерського) рівня у галузі знань «Соціальна робота», «Освіта/Педагогіка» або зі спеціальностей «Медсестринство», «Психологія», «Медицина», «Медична психологія», «Фізична терапія, ерготерапія», «Філософія» (для психоаналітично-орієнтованих психотерапевтів та психоаналітиків), яка пройшла додаткове навчання конкретному методу психотерапії згідно зі стандартами та за освітніми програмами відповідних міжнародних фахових спільнот й організацій2, які мають відповідні освітні стандарти та стандарти акредитації фахівців для використання методів психотерапевтичної допомоги, список яких наведено у додатку до цього Порядку (далі – Перелік)3, або за програмами, акредитованими цими організаціями, що підтверджується сертифікатом відповідної організації та/або наявністю особи у її реєстрі (чи сертифікатом та/або наявністю у реєстрі української організації, акредитованої міжнародною організацією); |
Таким чином, створюється загроза негативного впливу на стан здоров’я особами, що без належних знань та навичок зможуть застосовувати методи психотерапевтичного впливу.
|
|
3. Головним завданням надавача психологічної та психотерапевтичної допомоги є забезпечення населення комплексними та інтегрованими послугами зі всебічної, безперервної й орієнтованої на особу допомоги, спрямованої на задоволення потреб населення у відновленні та збереженні психічного здоров’я, попередження розвитку психічних та поведінкових розладів, зменшення потреби у госпіталізації та покращення якості життя. |
3. Головним завданням надавача психологічної та психотерапевтичної допомоги є забезпечення населення комплексними та інтегрованими послугами зі всебічної, безперервної й орієнтованої на особу допомоги, спрямованої на задоволення потреб населення у відновленні та збереженні психічного здоров’я, попередження розвитку психічних та поведінкових розладів, зменшення потреби у госпіталізації або скорочення її тривалості та покращення якості життя. |
|
|
Відповідно КОНЦЕПЦІЇ розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року , що допомога, яка здійснюється з метою покращення психічного здоров’я і підвищення якості життя осіб з психічними та інтелектуальними порушеннями, буде базуватися на принципах доказовості, поваги до гідності людини, дотримання основоположних прав людини та громадянина, застосовування мультидисциплінарного підходу, сприяння підвищенню рівня життєдіяльності осіб із психічними та інтелектуальними порушеннями, включення їх до соціальних спільнот, здійснення профілактики ускладнень та доступності. Тому нормативно-правовий документ нижчого рівня має відповідати документу вищого рівня. |
|
доступності, що передбачає мінімальну втрату часу для її отримання; |
Доступність - принцип організації та діяльності системи охорони психічного здоров’я ,сутність якого полягає у відсутності територіальних, фактичних і юридичних чи інших перешкод для звернення за отриманням психологічної чи психотерапевтичної допомоги |
|
безпечності, що полягає у наданні послуг у спосіб, що мінімізує ризики завдання шкоди особі, у тому числі тієї, якій можна запобігти, а також зменшує можливість фахових помилок; |
Даний проект не здатен забезпечити виконання даного принципу через причини описані вище та відсутності механізму контролю за діяльністю надавачів психологічної та психотерапевтичної допомоги. Одним з варіантів вирішення є ліцензування організацій, що надають послуги з підготовки надавачів та вправадження Єдиного реєстру надавачів психологічної та психотерапевтичної допомоги. |
|
результативності, що проявляється у досягненні найкращих результатів через надання послуг на основі наукових знань та принципів доказової медицини; |
Принципи доказової медицини, у існуючому вигляді не можуть бути використані для оцінки результативності психотерапевтичного та психологічного впливу. |
|
своєчасності, що передбачає отримання допомоги відповідно до встановлених термінів, передбачених новими клінічними протоколами медичної допомоги; |
Існуючі на сьогодні клінічні протоколи медичної допомоги не містять термінів надання психологічної/психотерапевтичної допомоги, а враховуючи, що психологічна допомога надається в разі складних життєвих обставин, психосоціальних, емоційних, поведінкових та інших складнощів – то розробка таких клінічних протоколів взагалі є малоймовірною. |
|
5. Цілями психотерапевтичної допомоги є: - оцінка стану психічного здоров’я особи, психічних та поведінкових розладів1; - лікування психічних і поведінкових розладів та їх профілактика2; - сприяння адаптації, реадаптації та реабілітації осіб, які мали/мають психічні чи поведінкові розлади. |
1. оцінка стану психічного здоров’я особи, психічних та поведінкових розладів є складовою психологічної діагностики, а встановлення діагнозу психічного розладу - виключна компетенція лікаря-психіатра; 2. Лікування психічних розладів є складовою частиною медичної допомоги та може надаватися лише медичними працівниками; 3. Ціллю психотерапії має бути не сприяння, а власне адаптація, реадаптація та реабілітація осіб |
|
7. Психотерапевтична допомога надається у вигляді застосування методів психотерапії, психологічних втручань низької інтенсивності, включених до галузевих стандартів медичної допомоги, відповідно до яких здійснюється лікування особи, 4 згідно з Методикою розробки та впровадження медичних стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313. |
Лише невелика частина запропонованих у проекті наказу напрямків психотерапії може бути включена до галузевих стандартів медичної допомоги, відповідно до яких здійснюється лікування особи, відповідно до запропонованої Методики. |
|
10. Надавати першу психологічну допомогу можуть особи, які пройшли неформальне навчання першій психологічній допомозі за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я без вимог до їх освітнього рівня. |
З тексту незрозуміло, яку форму матиме неформальне навчання та чим посвідчується факт його проходження. |
|
11. Застосовувати методи психотерапевтичного впливу можуть лише особи, які відповідають визначенню надавача психотерапевтичної допомоги, зазначеному в пункті 2 цього Порядку. |
1. Зауваження до цього пункту дублюють зауваження до п.2. 2. Не визначено, яким чином і яким органом може бути здійснена перевірка відповідності особи даним вимогам, а також відсутні заходи покарання за неправомірне їх використання |